Міський простір Єлисаветграда (сучасного Кіровограда) формувався впродовж півтора сторіч. Найбільш продуктивним і яскравим в складанні архітектурно-художньої своєрідності міста був період кінця XIX – початку ХХ ст., коли еклектика і стиль модерн помітно оновлюють зовнішність міських вулиць фасадами нових будівель, які створювалися за принципом індивідуального типу. Якщо специфіка українського модерна неодноразово відмічалася дослідниками, то еклектика не знайшла належної оцінки, лише недавно опинившись у полі зору науковців [3]. З різних причин і єлисаветградська архітектура до цих пір залишалася поза розглядом стильових тенденцій українського мистецтва, як би випадаючи із загального контексту. Метою даної статті є введення в науковий оборот архітектурно-містобудівної спадщини міста Центральної України, що грало помітну роль в історичному минулому регіона.