Автор: sergio62 19.12.2011
Мій товариш Олександр Ратушняк попросив виставити у блозі його статтю, яка стала наслідком обговорення теми памятників у ток-шоу «МИ» 16 грудня. Роблю це із задоволенням, повністю поділяю висловлені Олександром думки.
Сьогодні в Кіровограді активно обговорюється тема встановлення нестандартного пам’ятника. Нестандартний не в значенні «оригінальний», „незвичайний”, „нешаблонний”. Після падіння радянської імперії в мистецтві відбувся відхід від соцреалістичного шаблону, що не могло не позначитися і на пам’ятниках. Провідні тенденції в цьому виді мистецтва можна помітити такі: Пам’ятники зійшли з постаментів. Сьогодні вони прогулюються площами та бульварами наших міст, сидять на лавках у парках та скверах, за столиками кав’ярень. Їх можна легко сплутати з перехожими. Вони стали ближчими до народу і контактнішими — з ними можна сфотографуватися в обнімку, сісти їм на коліна, потримати за руку (вухо, носа та інше). Вони посеред нас. Цьому також сприяє друга тенденція — відхід від гігантоманії. Якщо в радянські часи будували за принципом чим вище, тим краще, то тепер — це пам’ятники з пропорціями, що, зазвичай, відповідають реальному людському зросту, тим параметрам, які за життя були притаманні увічненим людям. Пам’ятники швидше нагадують фігури з музею мадам Тюссо, але із бронзи, а не з воску. Це теж робить їх ближчими до нас. Змінилася не лише форма — змінився зміст пам’ятників. Замість вождів — постали образи відомих (актори, письменники, музиканти та ін.) і невідомих (збірні образи двірників, ліхтарників, сажотрусів, водопровідників та ін.) людей і не тільки людей – відомі пам’ятники галушкам, вареникам, молотку, салові тощо. Кіровоград поки що в цьому пасе задніх. Не те, щоб зовсім — з’явилась бабка-прибулець біля салону художника О. Кадигроба, стріла Амура біля міськвиконкому, наробив шуму і зник двірник із заліза, але це події містечкового масштабу. Який же пам’ятник потрібен, щоб він став водночас і окрасою міста, і заявив про нас далеко за межами області, ще й став брендовим?! Надзвичайно популярними в усьому світі сьогодні є пам’ятники літературним та кіно або мультгероям. Найперша вимога до такого пам’ятника — його впізнаваність за межами окремого міста (краю). Іншими словами — це читабельність (або глядацький рейтинг) того твору, з якого постав той чи інший герой, а також ім’я автора, який його створив (чи актора, що зіграв / озвучив роль і т.п.). Така впізнаваність забезпечить успіх пам’ятнику, коли гостям міста не доведеться нічого пояснювати, а достатньо буде просто підвести до нього і їм стане все зрозуміло! Другою важливою вимогою до такого пам’ятника є презентація свого краю. Так, Полтавщина представлена пам’ятниками героям з творів Гоголя, Котляревського, Черкащина — героями із Шевченкового Кобзаря, прототипом яких є сам Тарас. Надзвичайно популярними у є пам’ятники героям із кіно екранізацій («За двома зайцями», «12 стільців» тощо). Ще один критерій — такий пам’ятник повинен дарувати позитив. Адже це те, що ми повідомляємо про себе світові, те, що про нас пам’ятатимуть! Я до цих пір згадую Білого Біма з чорним вухом, що сидів прямо на тротуарі центральної вулиці Воронежа, або мультгероїв з „Кошеняти з вулиці Лізюкова” у цьому ж місті. Пам’ятники Бременським музикам, Шерлоку Холмсу і доктору Ватсону, Дон Кіхоту і Санчо Пансі, Тому Сойєру і Гекльбері Фіну тощо. Ряд цих прикладів можна продовжувати нескінченно довго. Федько-халамидник – Том Сойєр Української літератури Але яких літературних героїв маємо ми, впізнаваних не лише в нашому місті чи області, але й за її межами?! Їх може бути декілька, але лідером тут безперечно є образ Федька-халамидника, благородного вуличного хулігана, створеного нашим відомим земляком Володимиром Винниченком, який ось уже 20 років підкоряє серця юних читачів всієї України своєю сміливістю, чесністю, безкомпромісністю, тим, що ніколи не зраджував і не видавав друзів. Він трішки задиркуватий, але справедливий! До того ж в його образ автор заклав деякі автобіографічні мотиви. Федька-халамидника справедливо можна назвати Томом Сойєром української літератури! До того ж новелу Володимира Винниченка введено до шкільної програми у 6 класі, тож вона є обов’язковою для читання усіма школярами України. Цей факт також має забезпечити впізнаваність Федьку-халамиднику! Яким я бачу цей пам’ятник? Це може бути плита посеред річки Інгул, схожа на пливучу крижину, по якій Федько перебігає на інший берег (це кульмінаційний епізод твору), або фігура бешкетника-хлопчака, що над річкою запускає повітряного змія. Пам’ятаймо про своє! Нам є чим пишатися!
Олександр Ратушняк, кандидат педагогічних наук
Просмотров:527 Комментариев:45
Ignatov говорит: 19.12.2011 в 13:01 Дуже добре.
Але якщо згадати як і з,яких причин в Кіровограді відродилася вулиця «Дворцова», то скоріш за все «кративне»,правляче міське собраніє впровадить кіровоградцям пам.ятник російської цариці Єлізавети,або когось з її фаворитів.
Alex говорит: 19.12.2011 в 15:08 Возрождение названий улиц произошло в соответствии с действующим законом Украины о географических названиях.В нем прямо сказано-переименование-значит возвращение исторического наименования населенному пункту,а не придумывание нового.
marcello говорит: 20.12.2011 в 16:12 Чого нормально було б замість Кірова поставити… За указом Єлизавети була заснована фортеця, яка переросла в місто Якщо не ця імператриця, можливо нашого міста і не було б…..
Prolisok говорит: 19.12.2011 в 13:23 Ідея дуже класна. Особисто я, завжди бачив у Федьку-халамиднику частинку себе. І ніколи цього не соромився. А тому, є пропозиція до адміністрації сайту «УЦ» та активних блогерів: протягом тижня пропонуємо своїваріанти літературного героя, який був би гідним увічнення у бронзі, після цього адміністрація виставляє на сайт голосування, за результатами голосування створюємо ініціативну групу, скульптори (а вони в Кіровограді є…) розробляють проекти, голосуємо, обираємо кращий і до наступного дня міста (а може й раніше) відкриваємо новий пам`ятник…. Осбисто я підтримую Федька-халамидника…
Ignatov говорит: 19.12.2011 в 13:39 Авжеж. Дуже органічно пам’ятник кіровоградському гавріку виглядав би на убогій і покинутій набережній Інгулу, але з урахуванням того, що вся земля в місті, у тому числі набережна і тротуари здані в оренду на 49 років кіровоградським депутатам, і їх родичам за 10 гривень сотка, то навряд чи ми побачимо цю ідею реалізованою. Але хіба що через 49 років.
Prolisok говорит: 19.12.2011 в 13:43 Ignatov: Слушне зауваження Але невже наші надактивні блогери, які вважають себе наближеними до влади, не зможуть вирішити таке просте питання, заради суспільної користі?
Ignatov говорит: 19.12.2011 в 14:09 Если не смогли решить за пятачок тротуара,где недолго постоял образцовый кировоградский дворник,то за набережную тем более. Вот если бы вы там Камаз мусора высыпали,это другое дело,никто бы и не заметил и ходили бы годами переципались через него, а если памятник,то не в жисть. Они конечно предложать купить сотку земли под него, тыщ так за 50 баксов,не меньше, а по другому нет. Вариант конечно еще поставить памятник Шаталину или Ларину в виде» хлопчіка-халамидника»,потом опосле пепеименуем,конечно,но а пока не вижу вариантов.
Prolisok говорит: 19.12.2011 в 14:28 +100500
Кировоградец говорит: 19.12.2011 в 14:45 Со школы всегда нравился Федько! И памятник ему однозначно нужно делать! А насчет места – давно пора в городе обозначить земли в аренде (и арендаторов), чтобы было легче было определиться. В детстве как-то катался на льдинах в горсаду и тоже провалился в воду с другом. Но и вылезти получилось, и не заболел даже. Повезло.
Prolisok говорит: 19.12.2011 в 14:49 Кировоградец говорит: «давно пора в городе обозначить земли в аренде». Таємниця за сімома печатками. Інформацію отримати НЕМОЖЛИВО! Перевіряв особисто!
Руслан Мишериченко говорит: 19.12.2011 в 14:50 Якщо вже говорити про пам»ятник саме літературному герою (героям), то варіант з «Трьома товстунами», героями Юрія Олеші, який зайняв одне з чільних місць в нещодавному опитуванні, теж не можна відкидати.
Тим більше, що при всій повазі до В.К. Винниченка та його Федька, образ Товстунів є ( можливо поки що) набагато впізнаванішим.
marcello говорит: 20.12.2011 в 16:16 Читайте більше української літератури і будете взнавати А товстунам незабаром поставлять, коли влада візметься за боротьбу з ожирінням нації, підскоче долар та ціни стрибнуть вдвічі
Руслан Мишериченко говорит: 20.12.2011 в 16:53 Ну, по-перше, читав. А, по-друге, поділяю літературу виключно за принципом цікаво-нецікаво. Мені особисто.
Prolisok говорит: 19.12.2011 в 14:55 Так, образ Товстунів можливо і є найбільш взнаваним, але, якщо чесно (ИМХО), Федько це, все ж таки знаковий образ. Він, напевно, уособлює збірний образ дитини, власне нашого степового краю…
Rainbow говорит: 19.12.2011 в 15:19 Може, більш знаковим був би пам»ятник за мотивами «Вершників» Яновського. і з приписом – пам»ятати й не повторяти… або щось на зразок того.
Або памятник Калитці… на цей би може хтось із зажиточних погодився б, щоб стояв на орендованих сотках.
Rainbow говорит: 19.12.2011 в 15:21 але проти федька нічого не маю.
Rainbow говорит: 19.12.2011 в 15:22 а ще краще – кілька пам»ятників! місто має бути цікавим.
komsomolka говорит: 19.12.2011 в 15:54 А как насчет тематического памятника возле театра им. Кропивницкого? Можно героев знаковых пьес изобразить. Все таки более к Кировограду отношение имеет.
Руслан Мишериченко говорит: 19.12.2011 в 16:38 Идея хорошая, но считаю что это именно тот случай, когда можно и нужно ТРЕБОВАТЬ бюджетного финансирования. Причем не из местного, а из ГОСУДАРСТВЕННОГО бюджета. Имеем право!
Mavka говорит: 19.12.2011 в 16:34 підтримую Олександра Михайловича!!! І саме картину де Федько з кригу на кригу перестрибує, так дивлячись на Інгул ми бачитимемо не лише труби і сміття, а й витвір мистецтва . І це чудова ідея для креативного міста. І, якщо вже так прийнято називати Кіровоград «Маленьким Парижем» то час вже давно зробити свою «Маленьку Ейфелеву вежу».
Alex говорит: 19.12.2011 в 17:04 «Після падіння радянської імперії в мистецтві-»…довольно примитивное представление о советском искусстве и истории.Оно было разным.Ему есть чем гордиться.
Примитивизм оценок кастрирует воображение автора,он ищет новые шаблоны-»Надзвичайно популярними в усьому світі сьогодні…»-это о зарубежном,а вот и отечественный
» Так, Полтавщина представлена пам’ятниками героям з творів Гоголя, Котляревського, Черкащина — героями із Шевченкового Кобзаря, прототипом яких є сам Тарас. Надзвичайно популярними у є пам’ятники героям із кіно екранізацій («За двома зайцями», .Кстати,упоминаются персонажи советского фильма,тем самым,автор сам себя высек как унтер-офицерская вдова.Поделом!
Критерий-позитив,также иллюстрируется примерами разных стран и городов,различных эпох и народов.В конце концов получаем героя -двойника-»Федько-халамидник – Том Сойєр Української літератури» .Странно,чем настойчивее идет самоидентификация наци за счет ближайшей истории,тем меньше украинского в нем остается.Подобие Эуропы под лозунгом -купуй свое!
Fredd говорит: 19.12.2011 в 17:31 А вообще , кто кроме учеников 6-го класса , которые типа изучают творение про него, а потом сразу забывают , помнят этого героя ? Да никто … И все больше мне приходит в голову такая шальная мысля , что всеми этими разговорами про памятники различным литераторам , различного рода «арсеналами» , пытаются отвлечь думающий народ от более приземленных вопросов. Ведь одним искусством сыт не будешь , каким бы оно высоким не было .
Ignatov говорит: 19.12.2011 в 17:51 Фредд,Алекс, кукситься и изображать из себя лимон в этот день — плохая примета. Учтите.
Вы бы еще возразили празднование святого Николая. А как же,ведь празднование св.Николая «отвлекает думающий народ»,типа от приземленных вопросов и дат. Например 19 декабря 1918года — было постановление Совета народных комиссаров о создании Особых отделений (военной контрразведки) в частях Рабоче-крестьянской Красной Армии. Алекс, может расскажите как празднует Россия сие событие?
d_n говорит: 20.12.2011 в 08:05 Пропоную на хуторі Надія створити галерею героїв Карпенка-Карого. І місце непогане і туристів привабить. Там і Калитці і Пузиреві знайдеться куточок.
Ignatov говорит: 20.12.2011 в 08:40 Тобишь подальше от города,все украинское.Ведь оно такое опасное, попахивает украинским национализмом. На хутор его. А Елисаветграду его колониальное значение с колониальными названиями и памятниками.
Alex говорит: 20.12.2011 в 12:21 «Тобишь подальше от города,все украинское.»-Замечательно! Василь Стус понимал эту проблему так:раз современная культура-урбанистическая,в городах Украины много русских,то украинской культуре расцвета не видать.Поэтому в тюремных тетрадях он писал:для русских черта оседлости- село,а украинцев-в город ,Демократ предлагал сегрегацию.
Ну,а этот пред «вырубить» легко-Османская империя шантажировала Россию,требуя срыть крепость святой Елизаветы.Казалось,войны не избежать.Тем не менее,не испугавшись Порты,давления европейских дворов,правительство императрицы Елизаветы Петровны не испугалось ультиматума и проявила готовность защищать крепость,послужившей началом города Елисаветград.
marcello говорит: 20.12.2011 в 16:24 Не потрібно бути дрібязковими і меншовартісними…. Якщо Україна на момент заснування нашого міста не була незалежною…бо в цьому є велика вина і самих українців, то це потрібно визнавати… Історію потрібно вчити і поважати Да Єлизавета заснувала наше місто…. ну що з того…. потрібно віддати їй шану…. Не Кірову ж
Alex говорит: 20.12.2011 в 12:25 Последнее дополнение к фразе:»А Елисаветграду его колониальное значение с колониальными названиями и памятниками.». У России не было колоний.Российская империя СТРОИЛАСЬ,в отличие от Австро-Венгерской,не по национальному принципу,а социальному и конфессиональному.
Ignatov говорит: 20.12.2011 в 16:14 Названия сути не меняют. Европейские колонизаторы,так хоть называли все своими именами,московские же выдумывали различные сказки для себя и своих деток,хотя по сути это была жесточайшая колонизация.
СанСанич говорит: 20.12.2011 в 12:41 После постов Ignatovа и говорить расхотелось. Святая ЕлиСавета и ЕлиЗавета – это совершенно разные люди. Читайте первоисточники.
Руслан Мишериченко говорит: 20.12.2011 в 12:55 О том что «Святая ЕлиСавета и ЕлиЗавета – это совершенно разные люди» никто и не пытается спорить. Тем более, что Ignatov этого и не утверждал. Вопрос только в том, что «правописательная» формы «ЕлиЗавета» в середине 18 века если и существовала, то, возможно, применительно к простолюдинкам. По крайней мере в указе об основании города (фотокопия имеется) императрица именует себя именно ЕлиСаветой, а не как то иначе.
Alex говорит: 20.12.2011 в 14:03 В первоистоисточниках-Елисавета.Смотри Полное собрание законов Росссийской империи Вып.-1
Ignatov говорит: 20.12.2011 в 16:11 Саныч,вы сами внимательнее читайте. Где вы нашли у меня подобное утверждение?
Просто поумничать?
СанСанич говорит: 20.12.2011 в 13:32 Но смысл-то в название крепости вкладывался исходя из имени тетки Иисуса, а не императрицы, хотя ЕлиЗавета считала Св. Елисавету своей покровительницей.
Ignatov говорит: 20.12.2011 в 16:21 Это уже даже школьники знают, и что? Город-крепость по сути был колониальным,все основные названия в городе были так называемые великорусские, огромное количество русских переселенцев гнали со всей России осваивать эти края, а также противостоять украинскому этносу и заселять ростущий город. Одна афера Хорвата с его «Новой Сербией» чего стоит. Главное ,чтобы украинским духом здесь не пахло. Похоже,что нынешний губер и его прихлебатели считают так же как и столетия назад.
Alex говорит: 20.12.2011 в 14:11 http://kirovograd.comments.ua/article/2009/12/08/102425.html-к истории наименования города
Vitalii_ говорит: 20.12.2011 в 16:07 Я только за исторические памятники.
marcello говорит: 20.12.2011 в 16:19 А якже пам’ятник Жовтому князю на Набережній, автор Василь Барка… Як антипод трьом товстосумам Але я за ХАЛАМИДНИКА
Ignatov говорит: 20.12.2011 в 16:26 Кировоградская власть скорее установят памятник пионеру 60-х Коле Громогласову,спасшего тонущего котенка в суровых водах Ингулу,чем украинскому бешкетнику, а вдруг из него вырастит украинский националист? Из «Коли Громогласова» вряд ли, а вот из «Федька Халамидника» может запросто.
Vitalii_ говорит: 20.12.2011 в 16:20 Баловство це все.
marcello говорит: 20.12.2011 в 16:26 Баловством я б назвав ввесь проект «Єлисаветград – креативне місто» та окозамилюванням
Vitalii_ говорит: 20.12.2011 в 16:29 Вообще-то это, тоже.:) sergio62 говорит: 22.12.2011 в 10:50 Якщо підвести риску, – то не все так погано. Більшість учасників обговорення, як на мене, позитивно сприйняли ідею встановлення пам’ятника літературному герою В.Винниченка – Федьку-халамиднику.
Інші пропозиції – Трьом товстунам, Калитці, Пузиреві, Вершникам (Яновського) та ін. теж мають повне право на існування, і, як вірно зазначив(-ла) Rainbow,
…а ще краще – кілька пам»ятників! місто має бути цікавим.
Справді, сам пам’ятник Федьку-халамиднику ( в оригінальному виконанні – посеред річки на крижині, із красивою підсвіткою у нічний час) спонукатиме і молодь, і старше покоління глибше познайомитися із літературною творчістю нашого земляка. Хоча б для того, щоб не соромно було перед гостями міста, відповідаючи на запитання:» А що це у вас за хлопчик по Інгулу бігає?»
|
